Zaprošennja na zabavu Zolotyj Klen / The invitaion to the Golden Maple fest in Toronto

Українсько-канадський музичний фестиваль "Золотий Клен"
22 червня 2013, Торонто, оселя «Веселка», o 14:00 за тамтешнім часом
--------------------------------------------------------------------------------------------

VIII Annual Ukrainian Canadian Music Festival "Golden Maple"
Saturday, June 22, 2013 2pm
-------------------------------------------------------------------------------------------

Подробиці -- за ланкою:
Read more inder the link:

http://www.zolotyjklen.com

My ïdemo v Kanadu! / We are going to Canada! ;0)

Гуляння від Los Colorados з нагоди 6 рочків у столичному клубі "Caribbean"

Пригадується, 500-літня від заснування Козацтва відзначали в Україні впродовж трьох років. То ми шо, не можемо собі дозволити наших 6 рочків посвяткувати впродовж хоча б одного місяця? ;-))

Запрошуємо на день народження ватаги Los Colorados, але тепер вже у Києві!

Розширена програма, розгорнутий склад!

Старі, нові й найсвіжіші пісні та співані думки!

Без зайвої філософії.

Будуть ю́нки з дудками і все таке! ;о))

Los Colorados вже можуть йти до школи! ;)) Нам − 6 рочків!

Los Colorados: Що далі українці від своєї країни, то більше вони її люблять

Переспів пісні "Hot N Cold" американської співачки Кеті Перрі зробив тернопільську ватагу "Los Colorados" без перебільшення всесвітньо відомою. Завдяки Інтернету простих українських хлопів помітили в Німеччині, а трохи згодом їхній кавер на композицію "I Like To Move It" став заставкою під час трансляції футбольних матчів Євро-2012 на одному з найпотужніших німецьких телеканалів ZDF. Хлопці грали на головній берлінській фан-зоні перед мільйонною публікою.

Перший виступ тепер уже відомого не лише в Україні, а й у світі тернопільського гурту відбувся у травні 2007-го на сцені тернопільського фестивалю "Висадка". Тоді хлопців ще ніхто не знав, але вони зуміли завести публіку набагато краще, аніж дуже відомі гурти. Наразі хлопці уже записали в Берліні студійний альбом, кілька кліпів, а також уклали контракт з німецьким музичним лейблом Motor Music, що займався випуском альбомів таких всесвітньо відомих гуртів, як "Muse", "Rammstein", "Sum 41", Роберта Майлза…

Руслан Приступа, Сергій Масик, Ростислав Фук та Лесик Драчук – це люди, які своєю музикою, для когось, можливо, і "не складною", популяризують Україну за кордоном. Інколи складається враження, що, навіть, набагато успішніше, ніж окремі українські політики.

П.С. Інтерв’ю писалося в "екстремальних умовах" – хлопці постійно жартували, тому витягнуті з них окремі серйозні фрази можна сприймати за геройство :)

- Як виникла ідея створити ваш проект? Від самого початку ви грали для душі, чи, можливо, мали якусь комерційну мету? 

- Наш гурт дуже складно назвати проектом. Ми давні друзі, перетинались у різних компаніях. Фактично ніякий ні гурт, ні проект ми не робили. У нас був свій "гаражик", де ми собі зустрічалися. Після роботи ми купували собі пиво чи чай і йшли туди. Грали в основному блюз, бо ніяких інших пісень ще тоді не знали, загалом весело проводили час, додому ніхто не поспішав. І от в один день стався якийсь переломний момент - ми розучили одну пісню попереднього гурту, що там грав.

Ми загалом вирішили, що з музикою вже все - ми вже всі відіграли в різних гуртах, нічого не добилися в цьому житті, але вирішили на пам'ять для себе записати пісеньку. Пішли до знайомого звукорежисера Андрія Качали, там випили весь його чай і записали одну пісеньку на диск, надрукували заради "стьобу" собі диски з цією піснею, де на обкладинці був жук. Ми зробили 100 дисків і дарували всім своїм знайомим їх. І от один з них потрапив у руки Колі Голубєву, якого в рок-тусовці називали "Птіца". Він запропонував заграти на одній з "Висадок".

Ми спочатку не думали там виступати, оскільки у нас взагалі була тільки одна пісня. Але трохи пізніше написали ще декілька пісень, одну з них взагалі після саунд-чеку на концерті. І як не дивно, але після того концерту нас почали активно запрошувати на виступи.

Хоча як такого репертуару у нас не було, наші концерти виглядали в основному так:  ми в не дуже тверезому стані обігрували блюзові "кавалки" і інколи грали дещо з нашого так званого репертуару. І так, у принципі, тривало рік. Оскільки ми не були дуже тверезі на сцені, це охрестили "алко-роком" (дружньо сміються - УП)

- Чи ви всі і справді з села Тетильківці Тернопільської області?

- Абсолютно правда, тільки серед нас є один "чортківський запроданець". Наша творчість у певний час була присвячена тому, щоб у наше рідне село провели газ. Колись це було наше кредо. Після того як ми побували закордоном, наші думки змінились - тепер ми виступаємо за те, щоб у селі Тетильківці поставили вітряк.

- Як вийшло, що ваш кавер на композицію "I Like To Move It" став заставкою під час трансляції футбольних матчів на одному з найпотужніших німецьких телеканалів ZDF?

- Зазвичай на своїх концертах, коли люди просили ще грати, а в нас уже не було що співати, ми перебирали різні мелодії, просто собі бавились. І ось ці наші "забавки" потрапили в нетрі інтернету.

Тоді ж німці нам сказали, що бачили наш кавер на пісню Кеті Пері і попросили, щоб ми зробили щось таке ж запальне для промо-заставки до чемпіонати Євро. Це було ще в 2011 році - за рік до матчу.

Ми накидали пару чернеток, і Лесик -«дитятко» гурту - як ми його називаємо, забрав ті напрацювання додому і зробив просто чудовий матеріал.  Німцям все підійшло, і вони потім запросили нас знятися в промо-ролику як актори.

Кліп знімався три дні в Україні та один день у Польщі. Кадри з України вийшли набагато яскравішими, на порядок кращими за польські, тому, мабуть, Варшава не увійшла в загальний кліп. В Україні він знімався один день у Києві й два дні прямо в полі, серед соняхів — десь зо тридцять кілометрів від Києва в напрямку на Бориспіль. 

Там був у буквальному розумінні витоптаний футбольний майданчик, при чому робилося те все двічі: спочатку витоптали на полі соняшників невелику футбольну площинку, потім приїхав головний режисер Детлеф Бук, який сказав, що поле потрібно переробити, бо в соняхів похилі голови. Тоді підготовча група почала шукати, де в соняхів підняті голови, і по новій витоптали це футбольне поле.

"Якщо про тебе починають говорити або в Берліні, або в Москві, то тебе нарешті помічають і в Україні....."

- Скільки і які концерти у вас були в Німеччині?

- Ми фактично об'їздили всю Німеччину з концертами. Почалося це тоді, коли ми ще писали альбом, побували майже на всіх телеканалах, три тижні з дня в день ми їздили по радіо.

Молодь нас сприймала дуже класно, вона там адекватна, а от пенсіонери впадали в "трансовий шок", вони не розуміли, що це за чотири шміраки з України. Зустрічали також багато українців у вишиванках і з прапорами, навіть червоно-чорними. Ми зауважили певну тенденцію: що далі українці від своєї країни, то більше вони її люблять.

- Німці вас , по-суті,"захапали з руками і ногами", а от чи були якісь пропозиції з боку України?

- В Україні все треба робити своїми силами. Річ у тім, що восени 2011 року був перший цілеспрямований постріл, була запущена пісня "Індій Бой", яка входить у платівку. Ця пісня крутилася шістнадцять тижнів у всеукраїнській рок-двадцятці. 

Це, звичайно, замало. Насправді в Україні нас почали впізнавати і цікавитись нами, коли гурт дав про себе знати з Німеччини. Тобто по-суті, якби не було нас "на Німцях", то було б таке "довге бродіння". Якщо про тебе починають говорити або в Берліні, або в Москві, то тебе помічають нарешті й в Україні − за залишковим принципом.

- А з чим це пов'язано?

- Це тимчасово, це комплекс меншовартості. Суспільство переросте це. Річ у тім, що в Європі, зокрема в Німеччині, потужний внутрішній ринок.

Взагалі є така тяма: «шоу є - бізнесу немає». Українські музиканти стоять у плані технічному і творчому на дуже високому рівні, навіть у маленьких райцентрах є дуже класні гурти. Проблема в тому, що українським музикантам дуже важко утримувати свою творчість - інструменти, проїзди і т.д.

Тобто таким чином людина змушена працювати десь «на стороні», щоб заробляти гроші, і тому залишається набагато менше часу на творчість. Тобто в Україні повинна розвиватися клубна культура - заклади повинні звернути увагу не тільки на тих музикантів, які вже себе поставили, а й давати можливість невідомим регіональним гуртам виступати та отримувати за це гроші. Так гурти будуть розвиватися.

- Напрошується логічне питання - як ви ставитесь до "піратства"?

- Загалом зараз воно відсутнє. Його вигадали великі компанії. Зараз люди, яких у вісімдесятих можна було назвати "піратами", практично безкоштовні піарники. На даний момент контент музиканти самі викладають у мережу і він є вільним для стягування.

Скажімо, через п'ять днів, коли наша платівка вийшла в Німеччині, вона вже була викладена в MP3 на "Гуртом". Нам вдалося зв'язатися з хлопакою, який це зробив. Він сказав, що міг би викласти нашу музику ще тиждень назад, тобто в день виходу альбому, але він утримався. Натомість український альбом, який вийшов тут 14 вересня у "Нашому форматі", ми ще не бачили десь "вкраденим". Але щоб там не казали, та диски на концертах все-одно продаються. Це вже як сувенір, як згадка про подію.

[Поки готувалося це інтерв’ю, першачок «колорадосів» таки вийшов у «піратському» світі. Для пошуку зараз достатньо лише в пошук задати слово «Шміраки» - УП]

- А як в музикантів, яке у вас ставлення до продажу музики через Інтернет?

- Що стосується продажу в Інтернеті, то є, скажімо, така проста річ: в Україні платіжна система PayPal не представлена. Тобто якщо хтось хоче легально придбати якусь програму, то він мусить отримати банківську картку деінде, хоча б у Німеччині, бо через українську не можна завести свій рахунок на PayPal. От і все! 

Ось вам відразу перша перепона до законної купівлі в мережі! І це лише − "одна з...". Тому навіть той, хто хоче купувати в Інтернеті, стає "піратом". Хоче хтось заплатити п'ять євро за щось − та не зможе, бо просто технічно нема змоги це зробити. 

Наприклад, закордоном у будь-якому супермаркеті можна придбати картки поповнення Амазон, Айтюнс і т.д. Тобто людина може зі свого ж плеєра офіційно завантажити якийсь музичний альбом. У нас, щоб це зробити офіційно, треба бути дуже просунутим користувачем.

Los Colorados: Наша назва – то пляж, де висадився Фідель Кастро зі своїми «шміраками»

Пісні цього гурту – це в першу чергу стьоб. Вони часто переспівують відомих виконавців, чим, як самі кажуть, підвищують їм рейтинґ, хоча зараз музиканти більше грають своє власне.

А от справжню популярність хлопці із села Тетильківці отримали після переспіву на Кеті Перрі «Hot&Cold» зі страшенним акцентом, тоді й тут фанатів заробили, та ще й в Америці їх похвалили. І от у «виру своєї слави» вони приїхали до Львова, де їх приймав «Хмільний дім Роберта Домса».

Бесіда зберігає лексику і емоції виконавців і абсолютно неофіційну атмосферу під час розмови з басистом гурту Сергієм та гітаристом Ростиком. Тому дуже не засуджуйте за «колєґів», «звізду» і «львівців», то так має бути:) 

Тілько ві Львові

24: У вас напевне якась велика любов до Львова. Часто тут буваєте, переспівали відому пісню «Тілько ві Львові». Що у вас пов’язано з цим містом?
Сергій: Насправді, ми як гурт сформувалися саме у Львові. Хоч ми й починали у Тернополі, але доля склалася так, що ми довгий час концертували у Львові у різних клубах. Тож ми десь рік варилися у Львові і навіть дехто на фестивалях думав, що ми львівський гурт.

Ростик: Грали в різних клубах що два тижні: «PozitiFF», «Культ»...

24: А ви більше клубний гурт чи фестивальний? Де більше любите грати?
Сергій: Я в клубах!
Ростик: Клуби – то так на зиму: затишно, тепло, свої люди прийшли. І фестивалі круто: виходиш на велику сцену, з тобою співають тисячі людей «Тьотю Любу» (одна із пісень гурту – «24»).

Фідель і колорадські жуки

24: Я повернуся до вашої назви. Чому жуки, чому колорадські і чому Іспанія (то я про приставочку «los»)?
Сергій: На одній репетиційній базі ми мали невеличкий інцидент, коли ми разом із ще однією командою ту базу тримали. Насправді ж ми туди після роботи приходили і тупо бухали (всезагальний сміх). Жартую. Але «срач» після нас був «бєзпрідєльний». І вони то побачили і кажуть, от, ви як колорадські жуки все тут засвинили. А ми тоді такі: «ооо, нормальна назва».

Ростик: А щодо приставки «los», то це не зовсім Іспанія. Нам захотілося екзотики… Куба… там ж архіпелаг такий є, пляж, де висадився Фідель зі своїми шміраками.
Сергій: Ото дивіться: Фідель висадився, зробив революцію і досі керує, колорадських жуків травлять-травлять і не можуть затравити. От ми так і назвалися. І ще й колір такий в них чорно-білий, що дуже вдало для всяких там футболочок і таке інше…
Ростик: (перебиває)… чорно-жовті вони!
Сергій: Та чорно-білі, то вони просто на сонці так вигорають. Тож дуже зручно мерчандайзинґ робити. Модне таке слово! Футболка біла – жук чорний і навпаки.

Звідки взялася чутка про алко-рок?

24: Пригадуєте перший серйозний виступ? Такий, що от вперше сказали собі «ото ми круті».
Сергій: Найсерйозніший, то коли ми після саунд-чека сиділи пили…
Ростик: (перебиває)… чай!
Сергій: Саме чай! І тоді ми написали «Тьотю Любу» і одразу на концерті її зіграли.

24: Подейкують, що під час свого першого виступу у 2007 році ви розпивали горілку на сцені?
Ростик: Брешуть, то був коньяк! То ми 21 квітня виступали, між днями народження Леніна і Гітлера (гигикання).
Сергій: То було так: ми тверезі зробили саунд-чек, потім пішли відпочивати.
Ростик: А репетиційна база була в школі. І поки ми репетували, то до нас прийшов сторож і покликав нас на весілля, а воно в школі було, каже, та ходіть, там солодкого принесли, то ми там й набамбурилися…
Сергій: Написали «Тьотю Любу» і прийшли на концерт вже з пляшкою.
Ростик: … (знову перебиває)… чаю!
Сергій: Ну і нормально пішло! Грали хлопці гарно і голосно! (Потужний регіт).

24: То ви тому кажете, що граєте алко-рок?
Сергій: То не ми, то нас так називають.
Ростик: Ми ніяк себе не називаємо. Хіба шміраками!

24: Ану розтлумачте ото ваше «шміраки»
Сергій: Ну, добрий день, привезли бляху, ви ж львів’янка!

24: Я – так. А хіба у вас тільки тут прихильники є?
Ростик: А, ну то зовсім єнча справа! То такі от як ми, коли їдеш в тур, то труси в шкарпетки, ніколи речі попрати, голову помити, від тебе смердить, але ти на стадіоні велика «звізда» і всі до тебе хочуть доторкнутися, а ти думаєш, що ліпше б не торкалися.
Сергій: А телевізор того всього не передає, а особливо запаху.

Про зелені моря Галичини

24: А чого агро-рок?
Ростик: Та бо багато пісень маємо на сільську тематику.
Сергій: Ми ж всі хоч певною мірою і тернополяни, крім нашого вокаліста, той взагалі – село забите…
Ростик: (захоплено перебив)… волиняка!
Сергій: Та, трясця! Так от, ми хоч тернополяни, та наші батьки – зі села.

24: Це – то село, про котре ви завжди згадуєте – ТетилькІвці?
Ростик: ТетИльківці. Що ті львівці все наголоси неправильно ставлять! Один канал навіть назвав нашу платівку «ШмірАки».
Сергій: До речі, то село дуже прогресивне в плані бізнесу, там серйозний завод є…
Ростик: (уточнив)…там гриби роблять!
Сергій: Ну і от ми всю свою свідому молодість провели не на морі, не в піонерських таборах, а саме на зелених морях Галичини, на плантаціях. А Руслан (вокаліст − прим. «24») досі живе у селі під Тернополем. Часом його питаємо, чого на репетицію не приїхав, а він каже «Город косив в тьоті Раї, автобуса потім не було» та й таке. Та й у нас досі батьки часом ображаються, мовляв: от не приїде, не поможе... Тож знаємо про те все не з розповідей, а з власного досвіду, тому й пісні такі.
Ростик: Замальовки з натури.
Сергій: В мене перший водійський досвід – на тракторі.

24: Права мав?
Сергій: Та'де! Мені було 12 років, тракторист п’яний був, то комусь треба було їхати (і знову регіт).

Як Катя Перова Los Colorados'ам дякувала

24: Ваш гурт дуже часто сприймають, як гурт-пародію. Вас то не ображає?
Сергій: Та якщо подивитися в дзеркало, то воно так і є.
Ростик: Зранку особливо.
Сергій: Як можна так зносити обличчя (сміється)! А взагалі, то нас дійсно асоціюють з кавер-командою, але це не зовсім точно. Десь на 40% – то правда. Бо є пісні, які нам подобаються і ми маємо своє бачення цих пісень. Часом сидимо на репетиціях, і награємо мелодію якоїсь пісні, а потім раз-раз-раз і награли щось своє. Тоді зіграли на концерті і людям сподобалося. Тобто, це не свідомий кавер, коли ми сідаємо, розкладемо партії, оркестровку запишемо, фагот і контрабас… та'де, ми просто постібаємося і народ нормально це сприймає. До речі, знаєте який тест на українця? Якщо зіграєш на басу польку і попа рухається, то ти українець (усі регочемо).
Ростик: І ніякі ми не пересмішники. От написали пісню «Hot & Cold» і чую: вже по радіо Катя Перова співає. «Du Hast» він (показує на Сергія – «24») ще в школі написав, а в 1997 році вже переспівали. Ну що, не образливо? Хоч би подякували! То ми тепер все наперед граємо!

24: А хіба Катруся Перова вам не подякувала? На блозі відео розмістила і ще й словом «inspired» підписала.
Сергій: Ну все правильно, бо коли ми зіграли в Тернополі ту пісню, то її хіт вже йшов на спад. То можна навіть прослідкувати: на Youtube є таблиці відвідуваності. Ми взагалі про Кеті Перрі не знали.
Ростик: По «Променю» її не крутять.
Сергій: І от Ростик випадково її почув і каже: «Давай, зіграємо!». От ми й зіграли. І в Каті Перової в Youtube «гоп» − і горбик доверху пішов. Тому певним чином ми їй трохи й помогли: у неї там новий творчий етап, вона в серіалі знялася. А ми, до речі, теж в серіалі зіграли. На каналі ТЕТ про Віталіка. Там «Los Colorados» самі себе грають, тож стежте за рекламою.

Шмірак, алкоголік, на вихідних – нема

24: Ви очікували, що такі переспіви відомих хітів вам подарують популярність в Україні і можливість їздити виступати по Європі?
Сергій: Та ми й не дуже задумувалися над тим. В мене дитина коли пише, що в неї тато музикант в «Los Colorados», то я думаю «дитино, та що ти пишеш?». Та напиши по-людськи…
Ростик: Шмірак, алкоголік, на вихідних – нема, в парки не водить (вибух сміху).
Сергій: Взагалі, ніхто крім Ростика не вважав себе музикантом.
Ростик: А чого це я вважав?
Сергій: Та він просто місцева тернопільська зірка, перелабав вже в усіх гуртах, яких тільки можна було.

24: Ростик, у скількох гуртах грав?
Ростик: Та я де знаю?!
Сергій: Словом, ми були колєґи, любили випити… культурно…
Ростик: (вкотре натхненно перебиває)…чаю!
Сергій: Але говорити не було особливо про що, бо ми весь день разом на роботі, то ми собі щось грали.

24: А хто ви за професіями, до речі, хлопці?
Сергій: Він (показує на Ростика – «24») – вчитель німецької мови, але той диплом він може спалити, Руслан – географ-еколог, та ж сама фігня, але Ростик хоч трохи в школі працював.
Ростик: Ой, а ти що по професії робив?
Сергій: А я інженер-механік…
Ростик: Теж мені інженер-механік, боцман торгівельного флоту (підсміхується).
Сергій: Я працював по професії і далі працюю, але вже на себе.

24: А барабанник ваш?
Сергій: Він – економіст, тільки нещодавно закінчив ВиШ…
Ростик: Коли ми були у Німеччині.
Сергій: Інститут був українсько-німецького менеджменту, а оскільки ми були в Німеччині, а менеджмент німецький, то все пішло автоматом.

Виступаємо тільки для нормальних багатих

24: Ви довгий час не виступали в Києві. Чого так? Вже виступили?
Сергій: Вже виступили. А причина – Київ неспроможний оплатити гонорар.
Ростик: Київ насправді дуже бідне місто. Там багаті гроші забрали і бідним не вистачає. А для багатих ми грати не любимо. Хіба, на корпоративах і тільки для нормальних багатих. З почуттям гумору (довготривалий регіт і намагання повернутися до розмови).

24: Є якийсь гурт, з яким хотілося б виступити?
Сергій: Ми граємо зі своїми друзями – тернопільськими гуртами, мали імпровізований виступ із ТНМК, співали «Файне місто Тернопіль» на роковинах смерті Ігоря Пелеха: йому саме тоді у Тернополі пам'ятну дошку відкривали... На розігріві у Кріса Нормана грали. Такий смішний дядько, ми в сусідніх роздягальнях сиділи. А зіграти ми б з багатьма ще хотіли.
Ростик: З Дітером Боленом хотіли б зіграти.

24: З Кеті Перрі теж хочете?
Ростик: Хочемо. Вона теж нічо' так женщина! По́старша, щоправда, але нічого...
Сергій: Та ми просто не домовилися ще до кінця. А взагалі, то потрібно ж розуміти, що до самого виконавця дуже мало інформації доходить.
Ростик: Поки інформація через тих менеджерів-облудників пролізе!
Сергій: Кожен хоче з того сита відсипати собі в кишеню. І музикант може би й хотів зіграти, а ті всі менеджери перешкоджають.

Для політиків не граємо, а голосували за Махна

24: А для чиновників або політиків грали, на корпоративах може?
Сергій: Нє, для політиків не грали. В нас цільова аудиторія – то АйТівці. Вони знають всі наші пісні, навіть не записані, а такі, що десь на фестивалі один раз прозвучали і хтось записав на телефон. Ми самі їх часом не пам’ятаємо. Вони й на весілля нас кличуть грати.
Ростик: Щосуботи три весілля − як норма.
Сергій: А іноді ще понеділок і четвер.
Ростик: Нє, в них тоді ці, ну як їх там? А, мітінґі!
Сергій: Людською мовою – летівка.

24: До місцевої влади не наважувалися балотуватися?
Ростик: Та ні, ми аполітичні. Хоча була ідея створити партію шміраків-неробів. І я думаю, що не одна людина за нас би проголосувала отак «заради приколу», щоб не віддавати свої голоси тим дармоїдам. Ми б теж сказали, що нічого не будемо робити.
Сергій: Ми б сказали, що будемо красти, стабільно 20% і будемо з чеками звітуватися: Купив машину − Ланос. Вітчизняного виробника. Пиво, коньяк і все таке.

24: Якщо вже зачепили політику, то насамкінець серйозне запитання. Що скажете про цьогорічні вибори?
Сергій: Та навіть не знаю, може, Ростик більше скаже, бо в мене телевізора нема.
Ростик: Та все як було, так і залишилося. А взагалі, то нам всеодно.

24: Ну а ви голосували?
Ростик: Я голосував. Намалював значок анархії, написав Нестор Махно і проголосував за нього.
Сергій: А от за кого не шкода було голосувати, то за Дарта Вейдера (дійова особа із «Зоряних війн» – «24»): пенсіонер, ветеран, хороший льотчик, інвалід, жінка пішла, забрала двох дітей. За нього можна голосувати. І ще скажу: люди, викиньте свої телевізори!

Бесідувала: Іра Вовк
Джерело: Телеканал новин «24»

LosColorados - Narayana

ЛосКолорадос знову потішили новою піснею. По тому як хлопці одягнуті, замітно, що літо 2012 і в Німечині видалось спекотним. НараЯна Файна дівка косоока, бо вона Звізда Востока Я її на празнику зустрів... Їй батьки допомагають: гроші фрукти висилають Хочуть аби дохтором була А вона по клубах ходить − пацанів додому водить З інститута вигнали давно Бо вона не хоче вчитись − зранку любить похмелитись І життя «унилоє гавно»© Хоч вона не ідіотка, в неї порвані колготки Моду із Берліна привезла Макіяж завжди яскравий, красна точка між бровами Очєнь даже нравицця вона Вкрала серце, вкрала душу, знищила здоровий сон Розтоптала сподівання наче той індійський слон Я тобою марив зраня, цілий день і під обід Ти була моє кохання, я від того чисто зблід Я під твоїми дверима ніч сидів як хворий пес Знаю я тепер сусідів, почтальйона і Собез На квартирі в цьоці Наді жила ти як в шоколаді Ще й Вай-Фая мала безліміт Попри мене проходили раз за разом крокодили Тільки ти красавіца була Позавчора десь під вечір коли я вже хтів піти Ти взяла мене за руку і сказала «к чьорту скуку» Йдем построїм спалені мости Повела мене на кухню, посадила на диван Ти спитала: «Хочеш кави? Може чай "Принцеса Ява"?» Ні!, − сказав, − я хочу лиш тебе − «Може хоч кусочок хліба?» Я сказав: Нє-нє, Сс-пасіба© Де там ті мости? − Йдем будувать! Ти як та богиня вШива, в котрої є вісім рук Знаєшся на камасутрі − книжка то твій ліпший друг Ізвивалась як та кобра...

Deutsche Welle: Los Colorados: викопаємо картоплю, і знову - у турне

Хлопці з тернопільського гурту Los Colorados стали у Німеччині голосами «Євро-2012». Концерти, телевізійні чи радіоефіри майже щодня – симпатію публіки українці завойовують веселим співом та безпосередністю.

З початку червня Los Colorados об’їздили Німеччину вздовж і поперек. Поки німецька збірна в Україні грає у футбол, музиканти з Тернополя заповзялися показати німецьким вболівальникам як українці вміють веселитися. Стиль тернопільського гурту необізнаним з музичними тонкощами слухачам визначити важко. Критики називають його «полька-поп», а самі музиканти, залежно від настрою, то «полька-рок», то «агро-алко-рок», то ще якось. Зрештою, запроторити музику цих хлопців в якусь окрему стилістичну шухляду практично неможливо.

Відео на Youtube може змінити життя

 

Руслан Приступа (на світлині угорі), Ростислав Фук та Сергій Масик до кризи разом працювали продавцями у фотокрамниці Тернополя. На дозвіллі час від часу підзаробляли, граючи на весіллях українську народну музику. Коли у розпал кризи їм почали скорочувати зарплатню, хлопці плюнули на нудну роботу і вирішили заробляти музикою. До новоствореного гурту долучився тоді і старий друг «кодаківців» Олександр Драчук. Про жодні міжнародні амбіції Los Colorados і думати не могли. Але випадок розпорядився по-своєму: рік тому відео переробленої «Колорадськими жуками» у стилі «полька-поп» пісні Кеті Пері побачив відомий німецький режисер Детлеф Бук. Він саме шукав український або польський гурт, який можна було би зробити «обличчям «Євро-2012» на німецькому телебаченні.

Для колишніх продавців фототоварів і «потенційного безробітного», як себе називає Олександр, пропозиція німців зняти кліп стала шоком. «Ми німцям спершу запропонували себе як актори, зняли кліп, записали пару варіантів фонограми. Хлопці подякували нам, нагодували нас сосисками і поїхали. Про жодну співпрацю не йшлося», − пригадують музиканти. Аж раптом у листопаді – ще один дзвінок з Німеччини. «Не хочете записати альбом у Берліні?», - пролунало приголомшливе запитання на тому кінці дроту.

Перший альбом і перше турне

Дзвонили з берлінської студії звукозапису Motor Music, якій належать на території ФРН права на оригінальну версію пісні «I like to move It» від Reel2Real. Переспів на цю пісню у виконанні Los Colorados, за домовленістю між Детлефом Буком та ZDF, мав стати офіційною піснею до «Євро-2012». Бук звернувся до музичної студії, аби з’ясувати ліцензійні питання. А діловоди, почувши те, що роблять з «їхніми» піснями хлопці з Тернополя, вирішили записати з ними альбом. Доволі ризиковане рішення, визнав в інтерв’ю Deutsche Welle розпорядник Кристіан Ґьобель.

Як же «просувати» у Німеччині гурт, який і в себе на батьківщині широкому загалу не вельми відомий? «Цей гурт має свій особливий характер. Гадаю, у минулому жоден український гурт не мав успіху у Німеччині, бо всі вони намагалися підлаштуватися під західний манер. Але це нікому не потрібно – у нас і своїх «західних» виконавців вистачає. Не треба нічого копіювати, треба зберігати свою автентичність», − каже розпорядник від видавництва Motor Music, яке працює, зокрема, з таким відомим на весь світ гуртом, як Rammstein.

Тим часом триває перше турне Los Colorados Німеччиною – це більше семи тисяч кілометрів у мікроавтобусі. Чим займатися у дорозі? «Ми передивилися купу фільмів. А ще слухаємо українську ретро-музику – Ротару, Зінкевич, «Смерічка», Яремчук. Це наша «дорожня» музика, вона дуже надихає», − розповідають музиканти. Вони кажуть, що своїми піснями хочуть переконати німців нарешті поїхати в невідому їм Україну. Це дається непросто, адже напередодні «Євро-2012» німецькі ЗМІ дуже багато повідомляли про порушення прав людини та про авторитаризм в Україні. «Щось там питають нас про політику. Ми просто «морозимося», уникаємо політичних тем. Ми граємо музику. Ми кажемо, що в Україні все не так страшно, як розповідають по телевізору», − каже Руслан.

«Ще кілька карколомних каверів – і годі»

Якщо в Україні Los Colorados більше відомі саме своїми авторськими піснями, то німецький менеджмент на період «розкрутки» зробив ставку на кавери. З десяти пісень першого альбому, який вийшов на початку червня, сім композицій – переспівані на неповторний «карпатський» манер пісні світових зірок – Beatles, Rammstein, Reel2Real та інших. Результатами перших тижнів продажів альбому Move It продюсери задоволені. Попиту, звісно, дуже сприяють численні виступи українців на німецькому телебаченні.

Переробляти відомі пісні на свій «карпатський» манер вже стало для Los Colorados ледь не спортом. Увійшовши в азарт, вони тепер хочуть записати кілька дійсно карколомних каверів. «Хочемо зробити польку з чогось, з чого її, здається, зробити нереально. Гурт Iron Maiden ми під польку вже переспівали. Тепер подивимося, що ще спаде на думку. Буває, хочеться з хорошої нудної пісні зробити хорошу веселу. Плануємо також колись взятися за реп-кор-метал», − розповідає баяніст Руслан.

Дотеп чи серйозно?

Утім, у майбутньому хлопці хочуть співати передовсім власні пісні. А ще – знімати кіно. «Нам би тиждень часу – ми би зняли цікавий короткометражний фільм. Індійський. Про кохання», − діляться планами музиканти, ледь стримуючи сміх. Взагалі людям без досвіду спілкування з «колорадськими жуками», спершу непросто зрозуміти, де вони серйозні, а де – дотеп. «Який стьоб? Нам це вкрай образливо», − каже гітарист з губною гармошкою Ростик, широко всміхаючись. З його ямочками на щоках він схожий на школяра-бешкетника. «Ми − надзвичайно серйозна група. Не називайте нас «стьобниками». У нас є філософія. Вона полягає у повній відсутності філософії».

До осені Los Colorados планують випустити альбом в Україні. У ньому буде частина записаних у Німеччині каверів, та низка нових авторських пісень. Музиканти кажуть, що кавери українська публіка сприймає «на ура» - перші композиції вже пройшли випробування карпатськими весіллями. «Танцювали всі – від малої дитини до старої бабці, в якої вже зуби всі посипались. Віхилясував народ на столах», − хваляться винахідники жанру «полька-поп».

Чи стрибатимуть флегматичні німці?

Щоправда, німецька публіка поки на цей жанр реагує доволі стримано. Запалити відомих своїм розважливим темпераментом німців – серйозний виклик для наступного турне Los Colorados, запланованого на листопад. «Хочемо підняти німцям настрій» − таке завдання поставили перед собою хлопці. Німецький менеджмент хотів, щоб українці приїхали раніше, але музиканти відмовилися навідріз – «У вересні бараболю треба викопати». Перші міжнародні успіхи не закрутили їм голови – вони хочуть залишатися «простими тернопільськими хлопцями».

Вивідував: Євген Тейзе

Джерело: Німецька Хвиля (Deutsche Welle)

Los Colorados - Only in Lemberg, (only in Lviv)

Лос колорадос - Тільки ві Львові

Los Colorados - Tik Tok (Original by Ke$ha)

Ось, що моені подобається в Los Colorados, як пафосна попсв котра прожужала всі вуха з радіоприймачів перетворюється в щось приземленіше і зовсім інше.